На мальовничих берегах річки Стрипи розкинулося село Кабарівці. Над ним височіє гора Синя. Милує око оточений зеленню ставок – улюблене місце відпочинку кабарівчан.

Село відоме із золочівського списку маєтностей, які в 1598 році перейшли від Чаринковських до Марка Собеського. На початку ХІХ століття село належало Антону Кріґсгуберу, який заснував тут фабрику воскових свічок. Серед села стоїть церква святої Параскеви, побудована в 1836 році коштом Анни Кріґсгубер в пам'ять про сина , який втопився у місцевому ставку.

Відомо , що у 1870 році школа у селі вже існувала, а за часів панування Австро – Угорської монархії була початкова школа. У 1909 році у школі навчалося 140 дітей

За панської Польщі діти навчалися 6 років. Були окремі групи, де навчалися діти римо - католиків. Навчання проводилося у таких групах польською мовою, викладали вчителі - поляки: Хабін, Дубіцова, Малаш та ін. Окремо також проводилися уроки релігії. Після закінчення школи видавали свідоцтво про закінчення навчання. У 1930 році створюються руханкові товариства під назвою «Союз Української поступової молоді ім.. М. Драгоманова». Жителі Кабарівців першими в районі заснували товариство «Каменярі». Головою цього товариства був Осип Маланчук. Товариство «Каменярі» звертало увагу на ідейне виховання молоді у дусі великого І.Франка.

У 1935- 1936 н.р. навчалося 116 дітей. В селі працював дитячий садочок при гуртку «Рідна школа»

У вересні 1939 року після визволення Червоною Армією західноукраїнських земель з села вивезли всіх поляків в Сибір. В жовтні було відкрито семирічну школу. Навчання проводилося українською мовою. У кінці навчального року видавалася картка про успішність, поведінку та відвідування.

Під час другої світової війни село було окуповане. Вже в 1941 році була відкрита чотирирічна школа,навчання проводилося українською мовою. Після закінчення навчального року видавалась картка про успішність, написана німецькою і українською мовами. Село було звільнене від німецько-фашистських окупантів 25 липня 1944р. З 1946 року школа була середньою, директором школи працювала Корінна Г.І. До Кабаровецької середньої школи ходили учні із чотирнадцяти навколишніх сіл.

У 1947 – 1948 н.р. директором школи працював Шаповалов В .І. , а в 1948 – 1949 н.р. - Щетина С.П.

Протягом 1948 – 1949 н.р. багато учнів покинули школу і пішли навчатися у Підлипецьку середню школу Золочівського району. Це було пов’язано з небажанням іти в комсомол. Багатьох учнів відрахували через неуспішність. У 1949 році, в зв’язку із зменшенням кількості учнів, школа була реорганізована в семирічну. З 1950 по 1957 рік директором школи працював Нечипоренко О.І., з 1957 по 1987 рік – Дума М.А. При школі працював консультпункт Тернопільської заочної середньої школи. У 1965 році був перший випуск учнів заочної середньої школи . Консультпункт працював до 1990року.

У 1959 році школа перейшла на восьмирічну освіту.

З 1975 року учні навчалися у новому приміщенні. У 1985-1986 роках побудували приміщення для навчання дітей шестирічок.

У 1986 році школа перейшла на навчання дітей шестирічного віку.

З 1987 року по 1999 рік директором школи працювала Лизан Н. Й. За два роки було збудовано їдальню і майстерню. Владимир Н.О. працювала директором школи в 1999 – 2000н.р..

Завдяки клопотанню директора школи Матвіїшина М. І., (2000-2004рр.) , було виготовлено документацію на газифікацію школи. На жаль, передчасна смерть керівника завадила здійснити задумане.

З 2004 року по 2019 рік директором школи працювала Матвіїшин Іванна Василівна. Однією із перших справ іі як директора   стала газифікація шкільної паливної,потім – підведення нової вітки водогону,озеленення приміщення школи,облаштування внутрішньої вбиральні.

З 2019 року по 2020 рік виконувала обов'язки директора школи Дяків Оксана Зіновіївна.

З 2020 року школу очолює Цимбаліста Людмила Ігорівна.

За сприяння сільського голови Процик М.О. у школі встановлено металопластикові вікна і двері. Господарські проблеми школи постійно допомагає вирішувати директор фермерського господарства «Збруч» Мотрук В.П.

Завдяки творчим і професійним педагогам школа залишається однією з кращих шкіл району.

На базі школи відбулися районні семінари директорів шкіл (2008р), вчителів початкових класів(2003,2010рр.), української мови і літератури(2010р.),історії(2011р).

Робота з обдарованими дітьми завжди у центрі уваги шкільних педагогів. Їх вихованці – активні учасники,переможці і призери районних і обласних предметних олімпіад. Постійно примножують славу рідної школи кращі спортсмени. Волю до перемоги і фізкультурні здібності вони тренують під керівництвом вчителя Соловія Н.М. У скарбничці досягнень юних атлетів нагороди різних рівнів змагань: районних, обласних, всеукраїнських. 

За підсумками предметних олімпіад школа три роки поспіль займає І місце серед шкіл району І-ІІ ступенів. Найкращі успіхи із таких предметів: правознавство ( В.С. Лехняк - ІІ місце в районній та обласній олімпіадах ); матиматика ( В.С. Лехняк - ІІ місце в районній олімпіаді ); історія  (  Р.Р. Сухінська - ІІ місце в районій ); німецька мова  ( В.С. Лехняк - ІІІ місце в районній олімпіаді ); фізика ( В.М. Матвіїшин - ІІІ місце в районній олімпіаді); інформатика ( В.М. Матвіїшин - ІІ місце в районній олімпіаді); ОХЕ ( В.С. Лехняк і О.В. Гірник - ІІ місце в районній олімпіаді ); трудове навчання ( Ю.С. Лехняк - ІІ місце в районній олімпіаді); фізичне виховання ( Х.О. Борик - І місце в районних і ІІ в обласних змаганнях з настільного тенісу, Р.І. Шаркевич- ІІІ місце в районних змаганнях з настільного тенісу,  Д.Б. Забитівська- ІІІ місце в районних змаганнях з легкої атлетики,  М.Я. Грицеляк - ІІІ в штовханні ядра і ІІ в бігу на 200 метрів в районних змаганнях з легкої атлетики,  Ю.С. Лехняк - ІІ місце в штовханні ядра  в районних змаганнях з легкої атлетики). У конкурсі ім. П. Яцика Гірник Оксана зайняла ІІ місце. 

 

Серед наших випускників є працівники різних спеціальностей: вчителі, лікарі, механіки ,інженери, бухгалтери, економісти, програмісти, трактористи, агрономи , архітектори, режисери та ін.

Гордимося ми сучасними майстрами слова. Попадюк.О.В. написав книгу «Літературна партизанка». Хом'як В.М видав збірки віршів «Сонцецвіт», «Дивограї серця», «Трояндою любов цвіте». Довгань З.В. видав збірку поезій «Калинове гроно». Житель села Соловій М.Я. також пише вірші, але не видає за браком коштів. На святкування 400- річчя згадки про село Кабарівці він написав вірш і поклав його на музику.

Першими вчителями були вихідці з нашого села Маланчук Т.В., Маланчук О.М. , Довгань В.Д. , Лисак В,С. У 1950 році вчителя математики Довганя В.Д. смертельно поранив дільничний міліціонер Косоротов. Вбивця не був покараний. Вчителя математики Ромасишина В.І. забрали з уроку працівники КДБ і без суду і слідства заслали в мордовські табори на 10 років.

Роки незалежності України стали роками розквіту школи зараз тут навчається 28 учні,працює 13 вчителів. Всі вчителі мають вищу освіту і працюють за спеціальністю. Невід’ємною частиною навчально – виховного процесу стали родинні і традиційні свята: Першого дзвоника,Андріївські вечорниці,свято Миколая,Новий рік,Свято матері,Останнього дзвоника. І все це – творчість вчителів та їхніх вихованців.